Ти ідеальна в усьому!

Жінка завжди має бути щасливою, коханою та красивою! І кожна із нас над цим працює в тій чи іншій мірі. Все залежить від часу, який можна виділити на себе, матеріальних можливостей та соціальних потреб, а саме головне --- бажання…

Та існує іще тема, про яку мало хто, ще донедавна, наважувався розмовляти…Останнім часом все частіше і частіше жінки починають звертатися по допомогу лікарів акушерів-гінекологів із-за незадоволення розмірами малих чи великих статевих губ.

Якщо великі чи малі статеві губи занадто розвинені, вони доставляють чимало неприємних відчуттів, навіть незручностей при під час переміщення пішки, не кажучи вже про незручності при їзді на велосипеді чи під час занять кінним спортом, танцями чи носінні вузьких джинсів. Та і при носінні купальника і деякої білизни існують певні проблеми.

Якщо же губи занадто малі, то існує певний ризик занесення інфекції до піхви, та і статеве життя може задавати багато дискомфорту.

Гіпертрофія (збільшення), асиметрія чи елонгація (подовження) малих статевих губ є частою проблемою в жіночій інтимній сфері. Більш інтенсивне розтягування може бути наслідком деяких хронічних захворювань, гормонального впливу. В’ялість та нависання можуть бути пов’язанні з різкою втратою ваги або віковими змінами, які виникають в організмі жінки. Різний розмір зовнішніх геніталій має, як правило, вроджений характер.

Виділяють наступну класифікацію збільшення
малих статевих губ:
1 ступінь -- < 2см
2 ступінь – від 2 до 4 см
3 ступінь – від 4 до 6 см
4 ступінь-- > 6см.
Збільшеними прийнято рахувати 3 та 4 ступені. Але , якщо є певний дискомфорт чи проблеми при 1-2 ступенях, то теж варто звернутися з цього приводу до лікаря.

Між тим, бажання жінки мати привабливий вигляд з ніг і до голови, включаючи інтимну стрижку та бікіні- дизайн, притаманно сучасній жінці в любому віці. Це іще один привід додати собі позитивних емоцій в такий нелегкий час. Незадоволення зовнішнім виглядом своїх інтимних зон часто може ставати додатковим і серйозним фактором для виникнення додаткового стресу у жінок, навіть до розвитку певних комплексів і спонукати на добровільну самотність.

Зменшення розмірів статевих губ, покращення їх зовнішнього вигляду шляхом хірургічної корекції призводить до покращення якості сексуального життя, так як зникають і психологічний дискомфорт, і механічні труднощі, пов’язані з їх формою і надлишком довжини, додає впевненості у собі та підвищує самооцінку.

Лабіопластика – процедура , в результаті якої видаляється надлишок або проводиться естетична корекція малих чи великих статевих губ. Головним завданням лікаря у цій ситуації є не просто видалення, а доволі коректний та професійно грамотний підхід, який забезпечить і естетичний вигляд , і збереже функції малих чи великих статевих губ, які їм надала сама природа.

Історію початку інтимної пластичної гінекології признано рахувати 1860 рік, коли хірург Бернуллі вперше виконав відновлення дівочої пліви. Після цього великий вклад внесли дитячі хірурги, які почали друкувати роботи по вродженим змінам малих статевих губ і виконували пластичні операції дівчаткам.

Не варто плутати пластичні операції з «жіночим обрізанням», процедурою, яка приводить до каліцтва та бере своє коріння з до ісламського (скоріш за все староєгипетського) минулого. Хірургічні операції на кліторі застосовувались в Імперії Інків (XV—XVI ст). У Інків був свій ідол - Дракон-змія, який поїдає скорпіона. Дракон був життєвою силою у Інків. Тіло і жало скорпіона - символізували жіночий клітор, а сам клітор рахувався чоловічим початком у жінці. Тому у Інків існував обряд обрізати клітор у дівчаток – знищувати чоловіче у жінці. Католицькі священики ( в ті часи) розцінювали це як варварство.

У суспільствах, в яких практикується жіноче обрізання, існує думка, що воно знижує сексуальне бажання і , таким чином, зберігає цноту до заміжжя і запобігає безладне статеве життя. Дійсно, жіноче обрізання часто призводить до болючого статевого акту для жінки і відсутності отримання задоволення від нього, що змушує жінок погоджуватись на сексуальні відносини тільки з законним чоловіком.

У світовому медичному і правозахисному спільнотах (в тому числі в міжнародних організаціях, таких як ВООЗ і ООН) термін «жіноче обрізання» не використовується з 1980-х років . Замість нього прийняті терміни «нанесення каліцтв жіночим геніталіям» або «калічащі операції на жіночих статевих органах» (англ. Female genital mutilation, FGM) і «ушкодження жіночих геніталій» (англ. Female genital cutting, FGC) . За оцінкою ООН, в сучасному світі проживає близько 200 млн дівчаток і жінок, яким були проведені ті чи інші операції, які призводять до каліцтва, і ще близько 3 млн кожен рік піддаються такому ризику.

Сьогодні, особливо серед молоді, «жіночим обрізанням» називають лабіопластику – операцію по зменшенню малих статевих губ. Це різні поняття, так як лабіопластика до «жіночого обрізання» немає жодного відношення. А сама ж лабіопластика є досить модною процедурою. Чому її проводять?
40% -- незадоволені зовнішнім виглядом( довжина, розміри і т.д.);
15% -- фізичний дискомфорт при носінні купальнику, обтягуючого одягу;
15% -- фізичний і психологічний дискомфорт при статевих стосунках;
10% -- вікові зміни, втрата тонусу, наслідки травм;
10% -- пильна увага до пишних форм в саунах, басейнах, на морі;
10% -- професійна необхідність.
Тут слід було би зупинитися , представники якої професії почали першими проводити такі операції, але я не стану акцентувати на цьому увагу.

І так, лабіопластика -- має мати певні медичні покази: зміна форми та об’єму малих статевих губ, коли вони виходять за межі великих статевих губ, асиметрія їх ( як вроджена аномалія), занадто великі малі чи великі статеві губи, які створюють дискофорт при ходьбі, занятті спортом, носінні білизни, обвислі статеві губи.

Відверто кажучи, лабіопластика рідко виконується саме за медичними показами. Бажання виглядати на всі 100% , приводить часто жінок та дівчат до лікаря на консультацію. Як саме зменшити статеві губи , зробити їх гарними з Вашої точки зору і чи взагалі потрібно щось з ними робити, ви маєте нагоду дізнатися , звернувшись за консультацією.

Якщо вас все влаштовує, нічого не турбує, не викликає засмучення, то і немає приводу для занепокоєння.

Лікар Чухрієнко Наталія Євгенівна. Запис на прийом (натисніть тут)

В світі новий бум – кінезіотейпування. Для нас начебто щось нове і незнайоме, але люди все

активніше лікують хребет, суглоби і м’язи саме цим методом.

Ми також намагаємося не відставати і впроваджуємо новітні технології в клініці «Сілмед».

Тим більше, маємо фахівця, який професійно володіє методом кінезіотейпування.

Це лікар-невролог нашої клініки Чемерис Інна Олександрівна. В неї я і розпитала про метод

детальніше.

Отже, кінезіотейп – це спеціальна еластична клейка стрічка (типу пластиру) в основі якої

100% бавовна з гіпоалергенним клейким покриттям на акриловій основі. Активується за

допомогою температури тіла.

Його дія направлена на стимуляцію рецепторного апарату шкіри. Товщина та еластичність

темпу аналогічна товщині та еластичності епідермісу людини (поверхневий шар шкіри), що

дозволяє уникнути надлишкової сенсорної стимуляції при правильному накладанні стрічки,

адже через 10 хвилин після нанесення аплікації пацієнт її не відчуває на тілі, але вона чинить

свій позитивний ефект. Тривалість застосування темпу – 3-5 днів. Сам метод застосовується

при розладах кістково-м’язової системи, зв’язочно-сухожилкової та лімфатичної систем.

Кінезіотейпування направлене на:

• активацію внутрішніх можливостей організму, які чинять знеболювальну дію;
• тонізацію м’язів;
• покращення рухів у суглобах;
• покращення циркуляції крові та лімфи.

Показами для методу є:

• больові відчуття у м’язах;
• біль у хребті та суглобах;
• порушення постави (сутулість);
• після травматичні больові відчуття у м’язах;
• порушення лімфатичного відтоку (набряки);
• головний біль.

Абсолютними протипоказаннями для кінезіотейпування є:

• онкологічні захворювання;
• тромбофлебіт глибоких вен, тромбози (у т.ч. анемії);
• захворювання системи згортання крові;
• алергічна реакція на матеріал темпу;
• травматичні ураження шкіри;
• інфекційні захворювання шкіри.

Відносними проти показами для даного методу є:

• серцева та ниркова недостатність;
• тяжкі форми цукрового діабету;
• тривала терапія гормональними засобами (яка призводить до стоншення шкірного покриву);
• 1-й триместр вагітності;
• шкіра зниженої еластичності, тонка шкіра, яка легко травмується.

Взагалі-то, діагностика захворювання та правильне наклеювання аплікації – запорука успішного

лікування методом!

Клініка «Сілмед» пропонує послугу кінезіотейпування після попередньої консультації

лікаря-невропатолога Чемерис Інни Олександрівни.

Вартість послуг з кінезіотейпування:

Кінезіотейпування поперекового відділу хребта – 200 грн.

Кінезіотейпування шийного відділу хребта – 200 грн.

Кінезіотейпування больових точок – 70 грн.(за 1 шт.)

Корекція постави (сутулості) – 250 грн.

Більш точну інформацію ви можете отримати зателефонувавши до реєстратури клініки

«Сілмед» за телефонами: 648345; 095-014-18-33; (068)5133443. І бувайте здорові!

Ковтаємо зонд… із задоволенням.

Якщо ви ковтали зонда років за 20-30, забудьте про той досвід. Бо те старе зондування і його 
сучасний аналог, як то кажуть в Одесі, - дві великі різниці.
Сьогодні зонд - це вже не товстий шланг з великокаліберною «кулею» в кінці. Сьогодні це 
тоненька гнучка трубочка, яка просто не здатна дратувати стравохід. Та й ковтати її не 
проблема. 
Навіть людям із нюансами нервової системи. Ви і самі про це чули, але цікавіше все ж таки 
вислухати живого свідка процесу.

Отже, наша пацієнтка Інеса, 36 років.
Розповідає, що після того, як лікар-гастроентеролог направила її на ендоскопію, довго 
збиралася духом. Вирішила навіть схитрувати, замінивши «страшну» процедуру на УЗД 
шлунка. Але УЗ-діагностик «Сілмеду», побачивши у шлунку ерозивні зміни, теж наполіг 
на проходженні ендоскопії. Мовляв, немає поки в світі більш інформативної діагностики 
шлунка.

         

- З цього моменту думка про ковтання зонда стала для мене домінуючою, - каже Інеса, - 
я навіть заспокійливі препарати на ніч приймала. І зовсім не поганий діагноз мене лякав, - 
я боялася самого процесу. Тільки от відступати було нікуди, і я все ж записалася на 
гастроскопію. У «Сілмед». Бо там, мені сказали, є класний японський ендоскоп, і працює на 
ньому досвідчений лікар. В реєстратурі мене попередили, що напередодні ввечері краще 
поголодувати. А з ранку взагалі ні-ні, навіть воду не можна! Але їсти і так не хотілося - того 
дня я йшла в «Сілмед», наче на Голгофу!

Спочатку мені, переляканій, поприскали в горло анестетик - щоб знизити можливий блювотний 
рефлекс. Потім поклали на кушетку, а груди ще й закрили простирадлом (знову ж, задля 
уникнення несподіваних плям на одязі). Медсестра пообіцяла повний комфорт, якщо я буду 
«чітко виконувати вказівки лікаря». Щоправда, лікар їх майже не давав, скоріше відволікав 
мене і заговорював зуби, хоча сам постійно дивився в екран монітора. Далі хтозна скільки 
тривало: «вдих, видих, ковтаємо, дихаємо спокійно, стримуємо блювоту» ...
На мій подив, все в мене вийшло. І нарешті все іншорідне з мене вилучили та повідомили, 
що процедура тривала всього біля 15 хвилин! Отакої! Під час ендоскопії час, мабуть, 
зупиняється.

Отримавши висновок лікаря-ендоскопіста, пишаючись, як після стрибка з парашута, я знову 
прийшла до гастроентеролога.
- Ну що, дуже страшно було? - почала троліти мене лікарка.
- Спочатку навіть жахливо!
- Гаразд, у страху великі очі! Але сучасні ендоскопи такі малодіаметрові. З крихітними 
відеокамерами, які чудово передають зображення. Лікар бачить усе: ерозії, виразки, пухлини. 
А поліпи, до речі, взагалі можна видаляти відразу при обстеженні.
- Брр. Слава Богу, у мене поліпів не знайшли.
- Слава Богу. І пухлин також не виявили. Інакше б лікарю довелося відщипувати для 
дослідження шматочок тканини слизової шлунка і відправляти її на біопсію. Але з огляду на 
Ваші страхи перед гастроскопією, уявляю з яким би хвилюванням Ви чекали результатів біопсії. 
А це довго, до двох тижнів!
- Так, добре. Але я пішла на гастроскопію, тому що болів шлунок. Тепер в мене діагностували 
гастродуоденіт, який Ви будете лікувати. А просто так, для профілактики, чи потрібно періодично 
проходити таку процедуру?
- Якщо ви молоді, добре себе почуваєте, а у ваших рідних не було злоякісних новоутворень в 
шлунку або кишечнику, - тоді ні. Але якщо щось довго турбує, то стовідсотково варто. Взагалі є 
стандартний перелік симптомів, наявність яких має змусити людину зробити гастро- або 
колоноскопію. Це постійні болі в животі (особливо вночі), незрозуміле схуднення, підвищення 
значення швидкості опадання еритроцитів крові або зниження гемоглобіну (за результатами 
аналізів);
Та починати треба з терапевта або гастроентеролога.
- А гастроскопія і колоноскопія - не одне й те саме?
- Зовсім ні. Гастроскопія досліджує шлунок, а колоноскопія кишечник. Зате в «Сілмеді» і 
гастроскопію, і колоноскопію можна робити під медикаментозним сном. Тобто під наркозом. 
Це, звичайно, трохи дорожче, але зате позбавляє зайвих страхів і хвилювань.

Отже, ендоскопія – це не лише класне обстеження. Часто-густо це життєво необхідне 
дослідження, значущість якого неможна нівелювати. А записатися на нього і зробити його 
можна в клініці «Сілмед».

Телефон реєстратури «Сілмеду» пам’ятаєте?

Якщо що, нагадую: 095-014-19-33.

Оскільки «Сілмед» - це хірургічна клініка, вона має повноцінну анестезіологічну службу. 
Наші сучасні досвідченні пацієнти і самі розуміють, що операція має бути знеболена. 
Тобто проходити під наркозом. Природно, що анестезіологам «Сілмеду» люди задають
розповсюджене запитання: «А в мене буде загальний чи місцевий наркоз?»

То що ж таке наркоз? Про це розповів відомий на Сумщині лікар-анестезіолог вищої 
кваліфікаційної категорії Іван Олександрович Оладько:


- Існує чітке визначення наркозу - це штучно викликаний стан, під час якого відсутні 
реакції організму на внутрішні та зовнішні подразники, в тому числі больові Наркозу 
еквівалентні поняття загальна анестезія чи загальне знеболювання. Але вони відображають 
єдину суть, наркоз - це стан, викликаний введенням медикаментів. Тобто вираз «місцевий 
наркоз» не коректний. Правильнішим буде регіонарна анестезія, яка в залежності від 
способу введення анестезуючого препарату, поділяється на кілька видів: місцева 
інфільтраційна, провідникова, внутрішньо кісткова, спинно-мозкова, перидурально.

Перидурально (епідурально, субдуральна, інтратекальна) анестезія, при якій місцевий 
анестетик вводиться між двома листками твердої мозкової оболонки спинного мозку та 
відключає больову та тактильну чутливість в зоні операції. Під час проведення даного 
виду анестезії анестезіологом може встановити в перидуральний простір спеціальну 
пластикову трубочку, через яку можна вводити повторні дози місцевого анестетика, 
що дає змогу забезпечити значну тривалість анестезії та проводити знеболення в 
післяопераційному періоді. Перидуральна анестезія використовується як самостійний 
вид анестезії при великих травматичних операціях на органах черевної порожнини 
та нижніх кінцівках.

Спінальна (спинно-мозкова, субарахноїдальна анестезія) – анестезія, при якій місцевий
 анестетик вводиться в спинно-мозковий канал.

Місце введення препарату знаходиться в поперековому відділі хребта, де спинний 
мозок вже закінчується і так є тільки спинно-мозкова рідина. Цей вид анестезії 
використовують при знеболенні під час операцій на органах нижньої частини 
черевної порожнини, промежини та нижніх кінцівок.

Загальна анестезія може проводитися в умовах збереженого спонтанного дихання, 
коли пацієнт в стані наркозу дихає самостійно. А також в умовах штучної вентиляції 
легенів, коли за хворого дихає апарат. Обидва види загального знеболювання мають 
свої чіткі сенси і переслідують певні цілі.

Наркоз із збереженим дихання популярний при проведенні операцій малої і частково 
середньої травматичності  (наприклад, вправлення вивихів, видалення гриж, апендектоміі,
розтину гнійників, видалення доброякісних поверхнево розташованих утворень і багато 
іншого), коли хірургічне втручання не вимагає тотального м'язового розслаблення і при 
цьому відсутні протипоказання з боку хворого до даного виду анестезії. Остання може 
бути виконана з використанням тільки інгаляційних препаратів, які пацієнт вдихає через 
маску (масковий наркоз), із застосуванням тільки внутрішньовенних анестетиків (тотальна 
внутрішньовенна анестезія) і їх поєднання (комбінований наркоз).

Частина операцій середньої травматичності і практично всі операції високої травматичності
(наприклад, видалення матки, резекція шлунка, реконструктивні операції на кишечнику) 
вимагають забезпечення більш глибокої аналгезії, анестезії, сильнішого нейровегетативного 
захисту хворого і повного м'язового розслаблення. У цих випадках пацієнту після введення 
анестезуючих засобів, коли у хворого вже відсутня свідомість, в трахею вводиться спеціальна 
трубка, через яку буде здійснюватися штучне дихання та будуть подаватися інгаляційні 
засоби для наркозу. Даний вид анестезії називається ендотрахеальним наркозом.

У ряді ситуацій хірургічне втручання може бути виконано в умовах регіонарного знеболювання, 
частіше з збереженим свідомістю хворого, коли медикаментозно блокується больова чутливість 
на обмеженій ділянці тіла. Для цих цілей використовуються наступні види анестезії:

- інфільтраційна, яка полягає в пошаровій, поступовій інфільтрації тканин розчином місцевого
 анестетика. В даному випадку маніпуляція виконується безпосередньо хірургом і не вимагає 
 участі анестезіолога.

- провідникова, при якій місцевий анестетик вводиться в область великих нервових стовбурів, 
сплетінь, корінців спинного мозку. Це дозволяє усунути больову чутливість в області, що 
відповідає зоні іннервації нервового стовбура або сплетення. Це знеболювання проводить 
анестезіолог. Провідникова анестезія широко застосовується при операціях на кінцівках, а 
також може використовуватися при деяких гінекологічних, урологічних та проктологічних 
операціях.

Пацієнту в клініці «Сілмед» гарантується отримання повної інформації про вид та реальний 
ризик оперативного втручання, тактику анестезіологічного забезпечення (наприклад, 
необхідність проведення штучної вентиляції легенів, можливий перехід з масочного 
наркозу на ендотрахеальний), переваги загального знеболювання, якщо воно 
пропонується, або регіонарного в конкретній ситуації.

Професійні спеціальні знання про анестезію - відповідальність анестезіологів. 
Пацієнту ж варто довіряти професіоналам і пам’ятати, що сучасний наркоз нічим 
страшним людині не загрожує. В 21 столітті вже не слід повторювати застарілі 
міфи про шкідливість наркозу. Світ змінюється, наука рухається вперед, а анестезія 
стає все більш досконалою, а значить й безпечною процедурою. Сучасний пацієнт, 
в тому числі пацієнт клініки «Сілмед», має спокійно йти на операцію, знаючи, що 
його анестезіолог - це лікар, який забезпечить безпеку пацієнта протягом всієї 
операції і гарантує успішний вихід з наркозу після її закінчення.

Будьте здорові, довгих вам років життя!

Оригінал статті надруковано у газеті "Село і люди" від 7 березня 2017 року (рубрика "Бажаємо здоров`я"). Автор статті - Павло Степаненко.

     Редакція отримала листа: «...Останнім часом почала відчувати важкість під ребрами праворуч, іноді різкий біль, що відбивається в спині. Ніякі пігулки не рятують. Зателефонувала знайомому лікарю, і він припустив, що в мене жовчнокам'яна хвороба і що, можливо, доведеться робити операцію. Вагаюся, бо не знаю, де саме оперуватися, боюся, щоб не нашкодили. Порадьте: що робити? Ганна Петрівна, смт Недригайлів»

    Так співпало, що один з наших кореспондентів нещодавно зробив операцію саме по видаленню каменів з жовчного міхура. Майже п’ять років він хворів жовчнокам'яною хворобою. Аж коли біль став нестерпним, поїхав до обласного центру, де йому порадили звернутися до клініки «Сілмед». За висновками УЗД і лабораторного обстеження лікар-хірург клініки наполегливо рекомендував видалити камені з жовчного. І не лише тому, що камені все частіше провокуватимуть болісні печінкові напади, а ще й тому, що ця хвороба може загостритися запаленням підшлункової залози, закупоркою жовчних протоків або ще гірше - пролежнями стінки міхура з подальшим витіканням жовчі в черевну порожнину, розвитком запалення чи перитонітом. У таких станах є навіть ризик розвитку пухлини жовчного міхура! Згодом, якщо людина вже захворіла на цю хворобу, ніякі дієти, знеболюючі, спазмолітики, «прокапування» не допоможуть уникнути проблем. Хвороба небезпечна саме непередбачуваністю лікування. Оперуючи нашого колегу, хірурги клініки «Сілмед» застосували не традиційну відкриту, а лапороскопічну холецистоектомію. Це коли за допомогою ультра тонких інструментів роблять малесенькі розрізи черевної порожнини. Операція пройшла нормально і через три дні пацієнта виписали додому. Про деталі подібних операцій ми попросили розповісти головного лікаря хірургічної клініки «Сілмед», заслуженого лікаря України Петра Олександровича Павлюка:

Рассказ родителей прооперированных при ДЦП детей

О лечении в клинике "Силмед" заболеваний молочной железы

Тульская бригада хирургов два-три раза в год на оперирует на базе клиники "Силмед" в Сумах

Всё о хирургическом лечении желчнокаменной болезни в клинике "Силмед"