Це зараз Михайло Близнюк - відомий сумський онкогінеколог, досвідчений хірург, батько, дід, вчитель, ветеран. Гордість клініки «Сілмед». А кілька десятиріч тому (навіть уявити важко) маленький Михайло, уродженець Кіровоградської області, щодня ходив до школи зі своєї маленької Біляєвки до сусідньої більшої Нерубаєвки. Три з половиною кілометрів туди і стільки ж в зворотному напрямку. Дощ, сніг, камені з неба, - а свої сім кілометрів заради знань долати було треба. Тоді він навіть не уявляв, що ці його вишкіл і гартування колись повпливають на долі багатьох людей з далекої Сумщині. Здебільшого на жіночі долі.

     Сьогодні Михайло Михайлович носить фірмові козацькі вуса і нагадує пілота часів першої свтової, а давно, одразу після восьмирічки, худенький парубок з великими очима (вони, доречі, і зараз такі) ступив до медучилища у Києві. Вчився на фельдшера. Щодо медицини плани в Михайла були амбіційні. А під час служби в армії, у авіа частині на Дальньому Сході, вони остаточно сформувалися у мрію. Мрію про акушерство та гінекологію.

     Тільки от дорога до мрії була непростою. На перший рік вступу до Київського медінституту абітурієнту Близнюку не вистачило двох балів, на другий - одного. І все ж на цьому Михайло не зупинився і з третього заходу нарешті отримав омріяний студентський квиток. 

     Коли прийшов час закріпитися саме в гінекології, з’явилася ще одна перешкода. До курсу мали набрати лише 35 осіб з 450(!) бажаючих. Тоді майбутній лікар Близнюк розпочав чергову боротьбу за мрію. Він записався на факультативний гурток, який вів той самий професор, що й набирав майбутніх гінекологів. Студент буквально ходив за метром по п’ятах. І професор зрештою розгледів у впертому парубку іскру Божу. Тож, на перше місце роботи, в Черкаси, Михайло Близнюк приїхав вже гінекологом. І вже з дружиною та маленьким сином.

     Сьогодні діти Михайла Михайловича - а це дві доньки та два сина - дорослі. Шляхом батька гінеколога не пішов ніхто. Але це й не погано, вважає Михайло Михайлович - в кожного своя доля і свій шлях широкий. Насправді ж дітей в лікаря набагато більше. Не тих звісно, яких зробив сам, а тих, яким допоміг з’явитися на світ. І це найбільша гордість лікаря, найбільше його щастя. Він і сьогодні, кожного разу, коли лікування пацієнтки закінчується бажаною очікуваною вагітністю, просто світиться від щастя. Наче заради цього і жив весь цей час.

     В цьому сенсі лікар Близнюк має легендарну вдачу. Багатьма та здавна підмічено, що Михайло Михайлович робить мамами навіть самих безнадійних жінок зі стійким діагнозом безпліддя. Що це за магія, що за талант - одному Богові відомо. Але не визнати факти неможливо.

     Коли ж я попросила лікаря згадати самий нестандартний випадок у лікарській практиці, мова не очікувано пішла не про гінекологію. Михайло Михайлович розповів, що колись працював у лікарні великого села Терни. І саме на одне з його нічних чергувань припав екстрений випадок - на місцевому цукровому заводі працівник отримав виробничу травму - йому буквально відірвало ногу від коліна. Та це не було єдиним нещастям тієї ночі. Лікар-хірург тернівської лікарні лежав хворий, а сан авіація з району чи з міста не дісталася до села через погодні умови. Невчасна ампутація могла вартувати людині життя.

     Але молодий гінеколог недарма так довго вчився і практикувався. Він відкрив медичний атлас, зробив новокаїнову блокаду, відпиляв кістку, сформував куксу, поставив дренажі, зашив і почав наглядати за прооперованим. Ортопеду, який спромігся дістатися Тернів наступного дня, лишилося тільки похвалити колегу-гінеколога, який «все зробив класно».

    Зараз, як і тоді, Михайло Михайлович весь в роботі – приймає, лікує, оперує. Не змінюється і генеральний пріоритет лікаря. Головне, каже він, якомога більше здорових, гарних дітей. Бо козацькому роду не має бути переводу. Отакий він, наш лікар Близнюк.

Записатися до лікаря на прийом

можна незмінними телефонами реєстратури: 095-014-19-33 та (0542)648-345